«Нація - це щоденний плебісцит». Жорстку правду класичної формули Жозефа Ренана 140 річної давнини нині українці на фронті і в тилу пізнають ціною своєї «крові, важкої праці, сліз і поту» і навіть власного життя.
Адже референдум 1 грудня 1991 року став лише першим надважливим, але однодієвим юридичним і міжнародно-правовим актом відновлення омріяної державноі незалежності й «осиковим кілком» в серце тогочасної комуністичної російської імперії.
Формування ж сучасної життєздатн…ої і конкурентоспроможної української нації і забезпечення надійного захисту від зазіхань сусідньої московської орди залишалися стратегічним викликом на майбутнє.
Змарнувавши кілька десятиліть, значний потенціал (військовий, економічний, науково-технологічний, демографічний тощо) і декілька сприятливих нагод у мирний час, маємо нарешті дати адекватну відповідь на цей історичний виклик в умовах екзистенційної загрози самому існуванню українців - геноцидної війни орди на винищення українства.
Тож наш щоденний важкий і кровавий плебісцит на користь Української Нації повинен мати на меті не лише вистояти і перемогти московських варварів (за що ми платимо величезну ціну життями, стражданнями і руйнуваннями).
Пройшовши ці страшні випробування і здобувши перемогу, маємо не повторити помилки попередніх 30-ти років.
Маємо не зупинитися у власній швидкій трансформації на потужну модерну націю і члена євроатлантичної сім’ї народів. Й не дати зупинити себе ні зовнішнім, ні внутрішнім недругам і паразитам.
Наше «гідне місце під сонцем», насправді, в наших власних руках, головах і серцях. Варто думати і пам’ятати про це вже сьогодні.