В фокусі всіх розмов — протидія російській агресії, захист нашої спільної свободи та безпеки. Формула миру та План перемоги. Військова допомога. Підтримка енергетики та економіки, стійкості України напередодні зими.

Звісно, не оминули складних питань двосторонніх відносин, зокрема чутливих тем минулого. Україна готова говорити з Польщею на всі теми, бо справжні друзі можуть відверто обговорювати між собою все. І не лише говорити, але і вирішувати проблеми. Обговорили конкретні технічні, а не політичні кроки, щоб нарешті вирішити питання ексгумацій, яке вже довгий час отруює наш політичний діалог. Не повинно бути жодних політичних перешкод. Приємно відзначити, що маємо порозуміння та бажання рухатися вперед в конструктивному руслі. Минуле, яким би воно складним не було, не може ставити під загрозу сучасну протидію спільним викликам і майбутнє в євроатлантичній сімʼї. Переконаний, що це наше спільне розуміння з польською стороною.

Крім політичних переговорів і участі у Варшавському безпековому форумі, була й низка не менш важливих заходів. Переговори з міністром закордонних справ Вірменії, радником уряду Швеції з національної безпеки та шведським міністром оборони.

Мав також у Варшаві гарну розмову з провідними польськими експертами, які займаються українсько-польською тематикою. Цікава деталь: всі вони володіють українською мовою, а я з ними говорив польською. Взаємна повага. Розмова була дуже відверта, пряма, говорили про весь спектр двосторонніх відносин, уроки попередніх непорозумінь та як їх уникнути в майбутньому, обговорили історичні питання в двосторонніх відносинах, європейську та євроатлантичну інтеграцію, головування Польщі в ЄС у першій половині 2025 року, посилення експертної дипломатії на двосторонньому рівні.

Провідав також українських учнів у Варшавській українській школі. Поспілкувалися з директоркою Оксаною Колесник та співзасновниками школи — головою Фонду «Український дім» у Варшаві Мирославою Керик та президентом Клубу Інтелігенції Католицької Якубом Керсновським, школярами та педагогічним колективом. Подякував їм за роботу. Я знаю, що таке праця вчителя, бо моя мати — вчителька. Обговорили як МЗС може допомогти цій чудовій школі зберігати дух українства та виховувати покоління нашої перемоги.

Надихаючими були дві мої зустрічі з людьми, яких я дуже поважаю, з професоркою Іриною Матяш і професором Сергієм Шумилом.

З пані Матяш говорили про надважливу роботу з пошуку історичних артефактів у архівах світу та повернення історичних цінностей в Україну, про збереження та відновлення памʼяті, ідентичності та історичної спадщини, забезпечення тяглості української державотворчої традиції. Підтримав ідею про створення цифрового дипломатичного архіву, який поєднає минуле та сучасність української дипломатії.

З паном Сергієм говорили про дуже актуальні проєкти духовного відродження та протидію російській пропаганді, просування українських наративів за кордоном та дослідження витоків російської агресії проти України. Будемо підтримувати ці зусилля.

Був і традиційний елемент візитів — зустріч з українською громадою в Українському домі. Обговорили все ключове: функціонування українських шкіл, зокрема їхній юридичний статус та державна підтримка, спрощення доступу до консульських послуг, множинне громадянство та інші теми. Подякував нашій громаді за ефективну адвокацію критично важливих для України питань. Будемо всіляко сприяти та допомагати.

Робота з сусідніми країнами надзвичайно важлива. Це копітка, наполеглива та довгострокова праця. Але вона життєво необхідна для добросусідських і передбачуваних відносин та досягнення стратегічної мети України — членства в ЄС і НАТО. Обовʼязково будемо продовжувати іти цим шляхом. Ну а зараз вже працюємо у столиці.