#ЯНеБоюсьСказати Я знаю, що подобаюся чоловікам переважно не через зовнішність. Раніше я була впевнена, що якщо якийсь чоловік таки захоче когось зґвалтувати, то не мене. Ну бо кому я така потрібна, думала я. Але сьогодні я знаю, що якщо людина ідіот і садист, то для неї не матиме великого значення твоя зовнішність.
Низька самооцінка, яка породжує безпідставне відчуття безпеки, значно гірша і небезпечніша за крики "зґвалтуйте мене".
Це було минулого року. Щовечора я ходила …гуляти з собакою. Маршрут пролягав вздовж київського моря від нашого села і до сусіднього - 5 км туди і 5 км назад. Між цими двома селами - поле та водосховище. І нічого більше. Мені ніколи не було страшно гуляти, ну бо кому я потрібна, повторювала я сама собі. Але одного разу, підійшовши до води, аби знайти палку для собаки, я побачила, що до мене по воді бреде якийсь чоловік, не озираючись, я позадкувала і наштовхнулась на іншого, який мене пхнув на того, що був у воді. І це все - на відстані декількох кілометрів від села. Навколо - ні душі. Але в цей момент з кущів вибігла моя собака і зі словами "їбать, сйобуєм", ті двоє втекли. В цей момент я зрозуміла дві речі. Перша полягала в тому, що, повторюсь, низька самооцінка, яка породжує безпідставне відчуття безпеки, значно гірша і небезпечніша за крики "зґвалтуйте мене". Бо саме через неї я так безпечно ходила щовечора безлюдними місцями. І друга річ, про яку я потім подумала, - як добре, що в мене не такса, а здорова і страшна на вигляд собацюра.