«Дай Бог, щоб вони не знали, що таке війна, або, що таке голод». Таке побажання теперішньому поколінню за кілька років до війни на Донбасі залишила Олександра Єгорівна Узлюк.
Ім’я цієї жінки 1929 р.н. не має вам про щось говорити. Вона невідома, як і мільйони інших невідомих. Проте й унікальна одночасно: її спогади про голодомор зберігаються у музеї Меджибізької фортеці у Хмельницькій області. І вони – одні з небагатьох про Луганщину. Жінка народилася та виросла у Кадіївці (...Стаханові), що нині окупована росіянами.
У своїх спогадах, записаних для музею школярами, Олександра Єгорівна пригадувала, що під час голодомору вижити її родині допомогла батькова робота. Він був шахтарем і отримував хлібний пай.
Коли випадково зустрічаєш такі спогади й факти про український Донбас та його людей, у грудях щемить ще більше, ніж звичайно. Тому що, врешті, всі ми, незалежно від віку та походження, хочемо, щоб майбутні покоління не знали, що таке війна.
Допомогти виграти російсько-українську війну може кожен. Просто допомагайте своєму війську тут: https://api.fondy.eu/s/1iqz4ho6rm
Фонд «Повернись живим»