Сьогодні ранком на Хрещатику мав зустріч зі своїм давнішнім знайомим: офіцером, що виконує свій обов"язок з перших днів війни.
Спеціальні завдання, в тому числі - в тилу ворога. З числа тих людей, про діяльність яких пишуть пригодницькі романи. Але, лише через багато-багато років після подій...
Обговорювали деталі нового завдання.
За цей час до мене підійшла одна пара з Алчевська і подякувала за роботу. Потім підійшов невідомий чоловік і просто подякував. Потім - хлопчина з т...ату "ВДВ" на лівому плечі, який воював в Станиці Луганській...
Мій співбесідник розповідав мені про зміни настроїв по той бік, про небажання воювати, про конфлікти між цивільними і "нашими мальчиками", про те, як в Алчевську, в Свердловську містяни випроторюють терористів: "Хочуть воювати - хай ідуть в поля!".
Мені здавалось, ми мусимо робити все, аби поширювати та стимулювати такі настрої, позбавляючи терористів підтримки цивільного населення. Люди бажають миру і ми мусимо їм запропонувати те, чого вони прагнуть!
Зі сміхом мій співбесідник демонстрував мені гнівні пости про те, що "Тука продався Кремлю", "Тука став сєпаром"...
А мене, в черговий раз, здивувала однобокість та недалекоглядність таких "письменників".
Не розумію "гигантов мысли", які тупо твердять що "українець має розмовляти українською". А як бути з тими, хто віддав своє життя за Україну, розмовляючи російською???
Ненавиджу маячню про "клятих жидів"! Бо післязавтра, у вівторок на День ВДВ буду на могилі Жені Яцини (позивний Бєня), який, як справжня "жидовська морда" загинув в ДАПі...
Навіщо, "від лютої ненависті" вчиняти погром українського (!) приміщення російського банку? Самому банку ці вибиті шибки і розбиті комп"ютери - як слону дробина. Для наших недругів - чудова картинка - "нацисты громят банки", яка поширюється світом, збільшуючи кількість прибічників Кремля в Європі.
Багато чого не розумію. Багато чого не сприймаю.
Але вірю - ми переможемо! Бо, з нами Бог!