Пішов із життя Євген Кирилович Марчук.
Генерал, державник, інтелектуал. Напевно, зараз багатьох хвилює, чи залишив Є.К. спогади - когось це інтригує і заворожує, всіх інших лякає.
Проте всі формальні слова хай напишуть інші, а я розкажу одну маленьку історію…
Колись на зорі Незалежності Олесь Бердник зустрівся з Є.К., вони заговорили про творчість, а в батька в той час просто потоком ішли поезії, які теж уже покійний кобзар Василь Литвин клав на музику. І Марчук спитав у ...тата, як у нього виходить так легко і швидко писати. «Олесю Павловичу, ви наче під диктовку пишете». «Може й під диктовку, — засміявся батько. — Десь там Нагорі замовляють, а я виконую…» Є.К. помовчав і спитав: «А можна, я замовлю?» Батько здивувався, але згодився. Він попросив, щоб це був вірш, де було б дві фрази — «забудь» і «не забудь». І батько написав ці рядки і присвятив їх "Є.К."