В Одесі відбувся перший регіональний Жіночий Конгрес, в якому із задоволенням взяла участь. Протягом дня учасники і учасниці ділились досвідом подолання гендерних стереотипів, прикладами успішного вирішення питань рівності на державному і регіональному рівнях.
Дискусійна панель, на якій я доповідала, стосувалась гендерно орієнтованого бюджетування. Добре, що це поняття стає все більш поширеним, і на Конгресі ми бачили чудові приклади реалізації такого підходу, зокрема, в місц...евій освіті. Однак досі щодо гендерного бюджетування існує певний скепсис, тому прикладно пояснила, про що взагалі йдеться.
Децентралізація і реформа публічних фінансів, започатковані Президентом Петром Порошенком, докорінно змінили ситуацію з державними витратами і зборами. В 2018 році, завдяки децентралізації, 55% коштів формуються в місцевих бюджетах, і лише 45% маємо в центральному бюджеті.
І якщо 45% іде на фінансування армії, соціальної сфери та інші витрати державного рівня, то 55% залишається в громадах. Звідки взагалі беруться ці кошти? Їх платять жителі громади, чоловіки і жінки. Всі вони мають повне право отримати певні послуги, комфорт, знати, що їхні інтереси враховані.
Тому фінанси мають розподілятися за такими принципами: прозорість і ефективність; рівний доступ до ресурсів всіх громадян; справедливий і неупереджений розподіл для кожного громадянина.
Йдеться не лише про чоловіків і жінок, а про всі соціальні групи – дітей, літніх людей, людей з інвалідністю, безробітних жінок.
Прості приклади.
Побудували дитячий майданчик, діти задоволені. А чи подбали ми про тих, хто приводить їх на той майданчик? Ми поставили лавочки для бабусь, дідусів, мам? В місті є новий транспорт, а чи зручний він для людей з інвалідністю, чи передбачені там поручні для дітей? Більшість з тих, хто стоїть на обліку в центрах зайнятості – жінки, але 70% фінансування йде на те, щоб навчити безробітних «чоловічих» професій.
Це і є гендерно орієнтоване бюджетування. Це, на перш погляд складне поняття, дає нам відповідь на питання: чи рівно забезпечені права всіх громадян і чи мають вони можливість користуватися благами.
Часто говорять, що гендерне орієнтування – то для жінок. Неправда. Наприклад, в нас середній вік смертності чоловіків – 45 років. Серцево-судинні захворювання, інфаркти та інсульти – хвороби, від яких вмирають переважно чоловіки. Часто згадують, що рівень зарплати чоловіків в Україні більший і, відповідно, пенсію вони отримують більшу. Але він не доживе до пенсії чи скористається нею рік-два, бо чоловіки вмирають швидше. Серед хворих на туберкульоз – 72% чоловіків і 28% жінок, причому в чоловіків, як правило, вже важка і запущена фаза, лікування якої обходиться в 100 разів дорожче. То, з урахуванням цього всього, може нам вкласти на місцевому рівні субвенцію і пролікувати чоловіків?
Ось так і працює гендерне бюджетування. Не якісь складні речі, а рівність і справедливість для нас з вами.
