#яНеБоюсьСказати
Мені було 15, і я вийшла з лікарні в Боярці, де проходила медкомісію перед водійськими курсами. Щиро повірила, що чоловік років 35-40 хоче мені показати коротшу дорогу за залізничну станцію через ліс. Можна сміятися з моєї наївності, звісно. Я знала про згвалтування, але не могла подумати, що таке може загрожувати мені. "Кому я потрібна взагалі?" - думала собі. Низька самооцінка - це дуже небезпечно!
Коли він повалив мене на землю, я збила з нього окуляри. Ві…н заматюкався й встав їх шукати. І через кропиву та реп'яхи я побігла до дороги. Після того років 2 в мене була паніка, коли по дорозі ззаду чи спереду мене йшов чоловік. І ще не знаю скільки часу боялась дорослих чоловіків в принципі.
Зараз, коли минуло 13 років після того випадку, я вже майже спокійно про нього думаю. Але не можу спокійно сприймати прикольчики про згвалтування і "сама винна". Недавно був текстик про те, скільки засобів вживають жінки, щоб запобігти згвалтування. Це великий список. В чоловіків він нульовий. (Update - не для всіх).