Не стало Євгена Кириловича. Він був неймовірно глибокою, прогресивною людиною, відданою своїй справі і готовою інвестувати останню енергію у те, що вірив. Ми познайомились вже в Мінську. Євген Кирилович працював навіть, коли відмовляв організм, коли лікарі забороняли літати після операції, коли «Мінськ помер», як всі казала, бо це було потрібно державі і особисті амбіції та інтереси були другорядні. Він говорив англійською краще, ніж молоде покоління, міг відповісти на будь-яке питання про ядерну зброю, психологічний портрет, історичні факти та трактував їх не через призму особистого, а завжди досить конструктивно.

Чомусь згадалось саме це фото, а не протокольно серйозне, де він витягнув селфі палку та довго смішив нас після зустрічі про серйозні речі.

Спочивайте з миром, Євгене Кириловичу. Вас не вистачатиме…