Якби я трошки пожила з цим і звикла до думки, цей пост був би спокійнішии. Але ні.
"Доця" - книга про війну і волонтерів, книга про життя і боротьбу на Донбасі, книга, у якій чорне називається чорним, а росія окупантом - стала переможцем конкурсу "Книга року 2019" за версією ВВС.
Це сталося у день, коли по всій країні проходять обшуки у волонтерів і тривають судилища над бойовими офіцерами. Готуючись до сьогоднішньої церемонії, я думала не про вбрання і зачіску, а про т...е, у чий дім наступним увірветься поліція. Замість того, щоб писати промову для виступу, я писала пост про збір коштів на заставу для генерала Марченка.
Я безмежно вдячна журі, організаторам конкурсу і журналістам, які підтримали мою книгу. Це величезний, потужний сигнал українцям, які живуть в окупації: ми знаємо про вас, ми пам'ятаємо і ми ніколи від вас не відступимося.
Я мрію про презентацію у Донецьку. Я знаю, що ми там будемо ревіти з вами, дівчата, до істерики. І ви мені потім покажете ваше місто, і ми оберемо найкращий, найбільш затишний і мальовничий куточок для пам'ятника Доці.
Всім сестрам, які назавжди лишилися з нами, присвячується.