Україна втратила дуже гідну і достойну людину, видатного державника Євгена Марчука.
Разом з Євгеном Кириловичем від нас пішли його великий досвід, його мудрість і його надзвичайно сильне почуття обов’язку. Історики ще напишуть про шляхи, якими він прийшов до найголовнішого вибору свого життя. Але на самому початку незалежності він зробив його чітко, однозначно і без жодного сумніву. Генерал Марчук став на службу своєму народу і державі. І залишився вірним їм до останнього п...одиху.
Йому було нелегко, бо він одним з перших прокладав дорогу до європейської і євроатлантичної інтеграції. З його руки в офіційних документах вперше згадується про вступ України до НАТО як наша стратегічна мета.
Розум і досвід допомогли Євгену Кириловичу добре зрозуміти пастки, приховані за вивіскою багатовекторності. Він не хотів бути гнучким, не поступався національними інтересами. Коли Росія спробувала зазіхнути на Тузлу, міністр оборони Марчук не вагаючись готував Збройні Сили до відсічі.
Непохитність Євгена Марчука дозволили мені уповні покладатися на нього як на представника України у Тристоронній контактній групі в Мінську. Ми були однодумцями у оцінках російської агресії і шляхів подолання її наслідків. Високо ціную все, що було ним зроблене для обґрунтування і захисту позиції України.
Низький уклін і вічна пам'ять Євгену Марчуку за його службу Україні. Щирі співчуття дружині пана Євгена Ларисі Івшиній, всім рідним і близьким…