Ось і час мій прийшов... І душа відділилась від тіла...
І для мене запалять у тиші скорботну свічу...
Чи з лелеками? НІ... Бо лелеки уже відлетіли,
З побратимами я у далекі краї полечу...
Маєм крила авжеж... Нам їх віра в свободу плекала,
Бо кайдани на руки – не наше... Нам волі аби...
Боротьба білий саван скроїла для нас без лекала,
І двобій нам без мірок стесав, наче столяр, гроби...
Будуть вторити прізвища наші повік моноліти,
Породилось війною чимало гранітових зграй...
Не жалійте мене й побратимів... Себе пожалійте,
Вам у пеклі ще жити... А ми на дорогах у Рай...
(с)Вікторія Бричкова




