Вже в 2000 році коли я працював керівником юридичного управління Прикордонних військ перед нами стало завдання перетворити, реформувати війська у правоохоронний орган - поліцейську службу європейського зразка. Саме в підрозділі яким я командував народився Закон Про прикордонну Слубу України, я вперше «познайомився» з депутатами, активно працюючи з комітетами для його прийняття. В 2002 році ми його провели і провели першу в країні інституційну правоохоронну реформу.

Потім була робота з правоохоронноі тематики в NGO - міжнародному центрі перспективних досліджень та Українському інституті публічної політики. Я брав участь у написанні всіх Концепцій реформування кримінальної юстиції.

Потім вже була Рада, із створенням нових антикорупційних органів, ДБР, та проектів законів щодо покращення всієї правоохоронноі системи.

Але я завжди розумів, що стрижнем цієї системи і ії наріжним каменем є прокуратура. Та, яка не ставила і не хотіла ставити перед собою завдання з пошуку справедливості, а завжди була органом тиску на непокірних політиків та впертих бізнесменів.
І не змінивши характер та філософію її діяльності - не змінити всю систему. Це доводила і практика.

Сьогодні такий шанс з’явився. Руслан Рябошапка з яким ми разом працювали над новим антикорупційним законодавством збирає в прокуратурі потужну команду.

Більше всього мене тішить те, що я знаю не тільки височенний професійний рівень цих людей, а головне! - їх мотивацію. І це не власна кишеня, чи непомірні амбіції, це те що у всьому світі зветься public good - суспільне благо. Я знаю точно що ніхто з цієї команди не обзаведеться «власним гаманцем» і не стане ні зливати, ні продавати нічиї справи.
Я знаю точно, що ніхто з нас не планує «вляпалися в історію», але не проти стати абзацом в розділі «успішні зміни» в майбутньому підручнику з історії сучасної України.

Напевно будуть і помилки, і по людям, і по рішенням. Але знаю, що ми зможемо їх і визнати і виправити.
І в нас багато союзників. Весь український народ. А разом, як відомо - ми сила.