побачивши в одному з київських бомбосховищ, як діти малюють яскраві малюнки у напівтемряві, я, звичайно, не змогла мовчки пройти повз...
зупинилася, похвалила, запропонувала зробити невеличку виставку, щоб якось прикрасити це не дуже радісне місце...
малювали удвох - хлопчик і дівчинка...…
дівчинка виявилася такою товариською, такою балакучею...
розповіла що окрім малювання дуже любить співати... і пошепки поділилася своєю мрією, що хоче заспівати на великій сцені перед глядачами...
- так у чому справа? - кажу, - зараз організуємо... ти бачиш, сонечко, скільки тут людей? ось для них ти і заспівпєш!!!
- там голосно, мене не почуют, - хвилювалася...
ну а як не хвилюватися? це ж перший виступ перед глядачами...
треба сказати, хвилювалася даремно...
з першого слова у бомбосховищі наступила повна тиша... всі відклали свої справи і слухали пісню у виконанні цієї дівчинки, яка просто випромінювала світло...
навіть чоловіки не могли стримати сліз...
відео зробила з дозволу матусі дівчинки...
обіцяла, що його побачать багато людей!
Амєлія дуже цього хотіла...
я показала це відео людям в різних містах України, його побачили іноземці у різних куточках світу!
Амєлія, твій спів нікого не залишив байдужим!
смотрите, россияне, против кого вы воюете!
только трус может воевать против мирных граждан, отнимать детство у беззащитных детей!
вы своих детей пускаете на тушенку, делая из них пушечное мясо...
а наши дети излучают свет, и даже в сыром тёмном подвале он не меркнет, а разгорается ещё ярче!
и нашим детям аплодирует весь мир!
👏👏👏 браво, Амелия!!!